|
|
||||||
|
|
||||||
|
Андрій ПАНЕЧКО «Куликівський футбол повертає свою славу»
Історія куликівського футболу цікава і неоднозначна. За півстоліття команди з цього містечка здобули чимало суттєвих перемог і були на провідних ролях у львівському футболі. Та протягом останнього десятиліття (не враховуючи двох останніх років) місцевого футболу взагалі не було. Сьогодні ФК «Куликів» – одна із найперспективніших команд Львівської області. У перший рік свого існування клуб став переможцем другої ліги чемпіонату області ФСТ «Колос» (2008 рік), володарем весняного (2009 рік) та фіналістом осіннього (2008 рік) Кубків області ФСТ «Колос». Доволі вдало складався для команди і цьогорічний виступ у чемпіонаті Львівщини серед команд першої ліги. Незважаючи на статус дебютанта ФК «Куликів» вже з перших турів заявив про свої високі амбіції ї мав великі шанси на здобуття одного із комплектів нагород. Та прикра поразка в останньому турі недозволила збутися мріям усіх прихильників команди і команда фінішувала поза призовою трійкою. Про те, як склався сезон і про подальші перспективи клубу розповів почесний президент ФК «Куликів» Андрій ПАНЕЧКО.
У фінансових питаннях розраховуємо на власні сили.
- Пане Андрію, з чого і ким розпочалося відродження футбольної команди в Куликові? - Все розпочалося у 2008 році, коли небайдужі до футболу люди вирішили відродити футбольну команду в містечку. Першими членами ФК «Куликів» стали Роман Драган, Петро Пешко, Андрій Панечко, Роман Лев, Федір Пилипець, Євген Джура, Ігор Бойко, Богдан Перетятко, Михайло Нестор, Андрій Курило, Володимир Дудкевич і Юрій Потарейко. Згодом до цієї команди приєдналися Роман Стасюк та Мирон Остапчак. - Яку мету переслідували засновники клубу при створенні Народної команди ФК «Куликів»? - Основна концепція, якою ми керувалися створюючи клуб – це відродження славних сторінок куликівського футболу та створення спортивної бази, своєрідного центру здоров’я для куликівської молоді. Ми хочемо якомога більше дітей забрати з вулиці і залучити їх до занять спортом, зокрема футболом. Першим кроком до цього стало відновлення куликівського стадіону. За доволі невеликий проміжок часу нам вдалося зробити чимало. Зокрема, замінено газон, встановлено нові футбольні ворота, тренерські і глядацькі лави; повністю збудовані трибуна, нові в’їзні ворота; відреставровано огорожу, зроблено автостоянку. У роздягалках встановлено пластикові вікна, двері, проведено воду. Проте багато ще потрібно зробити. Наступного року будемо встановлювати пластикові сидіння та робитимемо освітлення. Окрім цього ще будуть збудовані гандбольний, баскетбольний і волейбольний майданчики та тенісний корт. - Та щоб це все зробити потрібно чималі кошти. Хто фінансує це, а також футбольну команду? - Хочу зазначити, що наш стадіон напевне, єдиний в Україні збудований виключно за кошти меценатів та громади. Адже з бюджету не було взято жодної копійки. Всі роботи фінансувалися членами Футбольного клубу «Куликів». Але доклалося і багато місцевих підприємців, були складені пожертви від громади. Хто давав тисячами, а хто й по 3 і 5 гривень. І усі ці гроші знайшли своє застосування. Окрім цього, багато куликівців доклалися до реконструкції не тільки коштами. Сотні дорослих і юних мешканців приходили на толоки і пропонували свою допомогу. Тож хотілося би ще раз всім хто доклався до цього процесу висловити слова вдячності. Особливо хотів би відмітити допомогу Сильвестра Мусія, Романа Свистуна, Романа Курила, Миколи Потарейка, Миколи Дубровського, Василя та Степана Мазурів, Дмитра та Юрія Левицьких, Романа Жеребецького Ореста Пешка, Василя Кочана, Петра Васечка та таких фірм, як ЗАТ «Аеробуд» (керівник – Павло Мельник), ТзОВ «Імперія вікон», ТзОВ «Ливарний завод», ВАТ «Пластик», ТзОВ «Склад-магазин», ПП «Базальт-Інвест». До фінансування команди своїми пожертвами долучилося чимало куликівців, зокрема Юрій Мусій, Микола Гриб, Володимир Бурдан, Роман Кущак, Роман Крупник, Андрій Лабінський, Зеновій Дудкевич, Михайло Кукурік, Зеновій Панасюк, Олег Легін, Зеновій Мусій, Геннадій Крупник, Назар Василина, Володимир Юрків, Любомир Калина, Степан Лебедин, Роман Самотій, Петро Тищук, Руслан Кобрин, Любомир Сорока, Андрій Карпінець, Василь, Володимир та Андрій Порохнюки та багато інших. - Чи відчували підтримку з боку владних структур? - Я це назву словесною та моральною підтримкою. Хотілося б більшого. Навесні Жовківська райдержадміністрація обіцяла виділити певні кошти, але... Тож засновники клубу розраховують лише на власні сили.
Без провалів не обійшлося.
- Прокоментуйте підсумки минулого сезону. Чи задоволені Ви підсумковим результатом? - Зважаючи на це, що команда не виконала головного завдання і не потрапила у число призерів – однозначно незадоволений. Та якщо дивитися на те, що наш клуб лише дебютував у першій лізі, то підсумковий результат не такий вже і поганий. Та з іншої сторони, якщо взяти до уваги рівень майстерності та клас гравців команди, то робимо висновок, що вартували кращого місця. - Які основні причини того, що команда не змогла потрапити до призової трійки? - Як відомо, до останньої гри ми реально претендували на один із комплектів нагород. Нажаль у вирішальному матчі стався провал і ми зазнали несподіваної для всіх поразки у Раві-Руській. Чому так сталося? Я вважаю, що хлопцям забракло бойового духу, командного патріотизму. Можливо далися взнаки і тренерські прорахунки. Назагал по цій грі у нас немає претензій лише до двох гравців-ветеранів Володимира Різника і Олега Яремчука. А ось до всіх інших є багато запитань. - Напевне ця гра була найприкрішим моментом сезону? - Так, це був наш найбільший провал. Ще одним неприємним моментом для нас стала гра останнього туру першого кола у Новояворівську, коли ми у випадку перемогу мали б закінчувати перше коло на вершині турнірної таблиці, однак зазнали поразки. - Та все ж по ходу сезону приємних миттєвостей було більше. Які із матчів для команди виявилися найкращими? - Відзначив би домашній поєдинок першого кола із Східницею, коли команда проявила високу самовіддачу, виконала всі настанови тренерів і здобула закономірну перемогу 3:1. Також приємні спогади про домашню гру з Судовою Вишнею. За грою ця команда на мою думку найкраща в області, що й довела у кубкових турнірах. Так ось, програючи по ходу гри наша команда виявила волю і бажання і таки досягла свого, зумівши стараннями воротаря Назара Савича зрівняти рахунок в останні секунди гри. У другому колі таких яскравих поєдинків нажаль не було. Та все ж потрібно відмітити переможну гру проти Самбора на оновленому стадіоні Куликова. За такої багаточисельної підтримки хлопці просто немали права не вигравати і за досить непоганої якості гри здобули перемогу 2:1. - Була і доволі хороша гра на Кубок області, однак команда поступилася. Чому так сталося? - У грі з золочівським «Соколом» від нас відвернулася Фортуна. Ми довгий час вели в рахунку і володіли значною перевагою, однак того дня нам фатально нещастило і у підсумку ми зазнали поразки.
Одні виправдали сподівання, інші – ні.
- Ким із гравців Ви задоволені? - В першу чергу потрібно відзначити нашого воротаря Назара Савича, який провів чимало матчів на дуже високому рівні і неодноразово рятував команду здавалося б від неминучого гола. А у грі з «Вишнею» проявив і бомбардирські навички, майстерно пробивши головою після розиграшу кутового. Недаремно у другому колі саме Назар став капітаном команди. Із польових гравців ми задоволені грою Івана Мацюри, який став єдиним гравцем нашої команди, що взяв участь у всіх поєдинках. Також потрібно відмити і Сергія Шафранського, який врозпал сезону влився у команду і став одним із лідерів. Однак через травму не зміг дограти до кінця сезону. По першому колі ми були задоволені грою Юрія Барабаха, однак у другій частині чемпіонату він підсів і став допускатися прикрих помилок. Також потрібно відмітити і ветерана львівського футболу Володимира Різника, який незважаючи на свій вік, щоматчу демонстрував свою нев’янучу футбольну майстерність. - Напевне були і такі, хто невиправдав сподівань? - Звичайно, що як і в кожній іншій команді такі люди були і у нас. Ми великі сподівання покладали на Олександра Тимчишина. Це гравець з великими можливостями, який хоча й став найкращим бомбардиром команди, але зіграв не більше ніж на 60 відсотків свого потенціалу. - Чи задоволене керівництво клубу роботою тренерського складу? - Роботу тренерів потрібно розглядати у двох ракурсах. Те, що команда в перший рік виступів увійшла до кагорти лідерів і при цьому фрагментами демонструвала футбол високого рівня заслуговує на відзнаку. Та з іншої сторони було і кілька провалів, за що відповідальність лежить на тренерах. Та недивлячись на це ми й надалі довіряємо тренерському тандему Ореста Гусака та Богдана Стронціцького і сподіваємося, що вони врахують допущені помилки і з честю виправлять їх у новому сезоні. - Що скажете про організацію змагань у першій лізі? - Рівень змагань був досить високим. Все було добре організовано, матчі відбувалися згідно календаря, не було невиїздів команд. За це хочеться подякувати керівникам Федерації футболу Львівщини Ярославу Грисю та Степану Понайді. В той же час хочу звернути увагу й на деякі недоліки. По перше – це якість полів у Східниці та Судовій Вишні. І це команди – лідери... А що говорити про Добротвір, де на відміну навіть від багатьох сільських стадіонів немає роздягальні і команда гостей змушена перевдягатися у автобусі. Тож питання до Федерації, чому команди, які не можуть своїм гостям забезпечити елементарних умов, допускаються до змагань. По друге – це суддівство в окремих матчах. Зокрема, у нас є претензії до дій арбітра у грі в Східниці.
Завдання одне – золото.
- Які плани на наступний сезон? - Ми ще остаточно не вирішили, але скоріш за все продовжимо виступи у першій лізі. Ми вважаємо спершу потрібно, щось виграти тут, а тоді вже йти у Прем’єр-лігу. Зважаючи на це, завдання лише одне – золоті нагороди. - Чи відбудуться зміни у колективі? - По завершенні сезону ми нікого не відрахували з команди. Якби ми здобули перемогу в останній грі у Раві-Руській, а з нею і комплект нагород, то були б задоволені всіма гравцями і усіх би з радістю залишили в команді. А так цей провал змусив нас ще раз проаналізувати кадровий потенціал команди і запросити групу нових гравців на перегляд. І з 20 січня у нас розпочнуться тренувальні збори та контрольні поєдинки і кожен із гравців, як старожилів так і новачків, отримає нагоду у чесній і здоровій конкуренції вибороти місце в складі нашої команди. На попередні успіхи і заслуги тренери уваги не звертатимуть, все покаже теперішня готовність гравців, їх патріотизм та морально-вольові якості.
Майбутнє за власними вихованцями.
- Доволі часто доводилося чути нарікання на те, що в команді майже немає власних вихованців. Та й основу юнацького складу становили гравці із Жовкви. Чи робляться якісь кроки аби змінити цю тенденцію? - Так склалося, що протягом п’яти останніх років у Куликові не було не тільки дорослої команди, а й після того, як місцеву школу полишив Орест Гусак, і дитячого футболу. Тож ми змушені були робити ставку на гравців з інших міст. Ми намагаємося змінити це і наші плани у цьому аспекті є далекоглядними. Вже є домовленість із Жовківською ДЮСШ про відкриття на базі Куликівської середньої школи секції футболу, де з трьома віковими групами дітей будуть займатися кваліфіковані тренери. Ми віримо в те, що за 3 – 5 років основу нашої команди становитимуть місцеві виконавці.
Розмовляв Микола ВАНТУХ. (газета "ФутболПростір" №36 від 26 грудня 2009 року) |
||||||
|
© ФК «КУЛИКІВ» |
||||||
